Педагогічна рада

Технологія проведення майстер-класу

Педагогічна рада
«Компетентісно-зорієнтований підхід до організації освітнього процесу у Нетішинському НВК крізь призму ідей Нової української школи»

№ з\\п	Зміст роботи	Відповідальний	Форма	Час
І. Теоретико-методологічний модуль
1	Компетентісно-зорієнтована модель освіти: персоналізація, індивідуалізація, стиль, свобода вибору	Конончук Н.В., заст. директора	міні-лекція	до 15 хв.
2	Зміна рольових настановлень педагогів як важливий фактор розвитку особистості дитини в умовах Нової української школи	Веселовська О.М., практичний психолог	міні-лекція	до 15 хв.
ІІ. Практико-орієнтований модуль
1	Українська ідентичність: виховання на цінностях в умовах полікультурності	Фабрицька С.В., вчитель української мови та літератури	виступ-репрезентація	10 хв.
2	Усне і писемне спілкування учня ХХІ століття як здатність усвідомлено реагувати на соціальні і культурні явища України і світу	Ковалінська І.Ю., вчитель української мови та літератури	виступ-репрезентація	10 хв.
3	Розвиток ключових компетентностей учнів засобами природознавчих наук і технологій	Боднар Н.О., вчитель біології	виступ-репрезентація	10 хв.
4	Цінності та принципи педагогіки партнерства (практико-орієнтований аспект)	Ковальчук Н.М., вчитель початкових класів	виступ-репрезентація	10 хв.
5	Форми, методи і принципи реалізації наскрізних змістових ліній на уроках фізичної культури та у спортивно-масовій роботі	Корнєєва Н.Ю., вчитель фізичної культури	виступ-репрезентація	10 хв.
6	Виховання екологічної грамотності та здорового життя молодших школярів в умовах переходу роботи початкової школи за новими освітніми стандартами	Біловус С.В., вчитель початкових класів	виступ-репрезентація	10 хв.
ІІІ. Рефлексивний модуль
1	«Я вчитель нової української школи?» «Я вчитель нової української школи!» «Я вчитель нової української школи…»		педагогічний челендж

Компетентісно-зорієнтована модель освіти: персоналізація, індивідуалізація, стиль, свобода вибору

Минулий рік став переломним для української школи. Було ухвалено новий закон “Про освіту”.

Зміни почали діяти ще у 2017 році. Нова українська школа - ця довоготермінова реформа розпочала зміни, щоб отримати кращу якість освіти.

Чому вкрай необхідно вчити дітей інакше?

Сучасний стан розвитку цивілізації характеризується прискореним розвитком технологій, зростанням транскордонної міграції трудових ресурсів, різновекторними демографічними тенденціями, докорінними змінами у структурі ринку праці. Зменшується потреба у робочій силі, рутинні операції може виконувати машина. Змінюються пріоритети у вимогах до компетентностей працівників. Майбутнє характеризується зростанням невизначеності. Світ настільки швидко змінюється, що 80% професій, які існують зараз, зникнуть у найближче десятиліття. Ми не знаємо, у який професійний світ вийде дитина! Школа втратила ексклюзивну роль передавання знань. Сучасний учень набагато краще за дорослих володіє технологіями, які відкривають доступ практично до всієї інформації.

Тому у змісті формальної шкільної освіти все більша увага надається розвитку загальних (універсальних, ключових, soft, transversal) компетентностей, і наголошується на необхідності уміти безперервно вчитися впродовж життя.

Нині школа знаннєзорієнтована. Об'єкт і вектор спрямованості пізнання у знаннєзорієнтованій парадигмі – це зовнішній світ (математичні, фізичні, хімічні, біологічні об'єкти, художній твір тощо).

«Маємо усвідомити, сприйняти і прийняти ключові відмінності знаннєзорієнтованого і компетентнісно зорієнтованого навчання. У компетентнісно зорієнтованій освіті вектор діяльності спрямовується на пізнання суб'єктом самого себе, процесу взаємодії зі світом і смислу власної діяльності. Процес пізнання і перетворення зовнішнього світу є засобом для цього».

У «Концептуальних засад реформування середньої школи «Нова українська школа» зазаначено, що головна мета такої реформи – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.

В уже згаданій концепції  ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. Список ключових компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми.

У 2018 році в  Україні пройдуть дослідження PISA, так-от у їх розумінні є ще так звана глобальна компетентність— це здатність сприймати місцеві, глобальні та міжкультурні питання, розуміти точки зору та світогляд інших, взаємодіяти з представниками різних культур і діяти задля колективного благополуччя та сталого розвитку. Для того щоб бути компетентними, учні мають отримати чотири головні блоки знань.

У формуліНУШ особливої ваги набирають інформаційно-комунікаційні технології, від одноразових проектів до системних процесів, таке наскрізне застосування ІКТ дозволить розширити можливості педагога, побачити новий зміст освіти. Школа має бути сучасної, починаючи від інтер’єру, і закінчуючи випускником школи, якого ми маємо готувати не до успішного вступу до вишу, а до успішного життя у соціумі, формування особистості, яка матиме дуже цінні навички ХХІ століття - творчість, адаптивність, критичне мислення та вміння співпрацювати.

Формула НУШ має такий вигляд

Новий зміст – це перша складова формули. Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом, Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. У сучасній динамічній глобальній економіці, яка зосереджується на розвитку, обміні знаннями та інформацією, виграють ті, хто за необхідності вміють одночасно і поєднувати, і застосовувати свої знання з декількох дисциплін.

Коли мова йде про набуття цих навичок у класі, інтегроване навчання є надзвичайно ефективним підходом, оскільки допомагає учням усвідомити важливу роль взаємодії один з одним у реальному житті

Зрештою, наше повсякденне життя і робота не накладаються на “частину математики, частину науки, частину історії та частину англійської”,– підкреслює Розенсток. “Діти також не пізнають таким чином світ”. Натомість вони – і всі ми – живемо по-справжньому міждисциплінарними способами.

Уже з наступного навчального року інтегровані курси будуть пілотуватись у школах, які мають профільне спрямування, за їхнім бажанням. Зокрема, школи з математично-природничим спрямуванням зможуть викладати інтегровані курси з гуманітарних предметів, а школи гуманітарного профілю - з природничих предметів.

“Профільні школи зможуть обирати інтегровані предмети. Профільна школа, в якій, наприклад, вивчають поглиблено фізику, зможе обрати інтегрований курс з історії, а школа, яка поглиблено вивчає гуманітарні предмети, може обрати навчальний план з інтегрованим предметом “Природничі науки”,– пояснили у міністерстві.

Профільність розвантажує учнів і збільшує їхню мотивацію до навчання. Усі розуміють, що вивчати 22 предмети ‒ неправильно. Неможливо однаково добре знати стільки предметів. І учню не залишається вибору, крім як викручуватися і дурити.

Чи є дослідження, які кажуть, що інтегровані курси вирішать якусь конкретну проблему, яка у нас є?Основна проблема сучасної школи ‒ мотивація. Коли в дитини немає мотивації вчитися, то що б викладач не робив, якщо він не може цю мотивацію розвинути – буде безрезультатно. Якщо я хочу спеціалізуватися в тому, що мені потрібно, я буду це вчити, а інше – ні.

Нагадаємо, за освітнім законом, профільну школу мають запустити не пізніше 2027 року, але закон також допускає, що 10-12 класи за новим Стандартом можуть запрацювати раніше – у МОН планують зробити це у 2023 році

Інтегроване навчання – це вмотивований учитель, ще одна складова формули НУШ Насамперед творчому та відповідальному вчителю, який постійно працює над собою, буде надано академічну свободу. Щонайперше, вчителі отримують новий виклик– навчитися навчати по-новому, адаптуватися до нової ролі в навчальному середовищі –бути не лише лектором або тьютором, а й повноцінним членом дослідницької команди, науковим керівником, інколи менеджером навчального процесу та фасилітатором.

На це справді потрібен час, і досвід успішних країн показує, що все реально за умови тісної співпраці між усіма учасниками освітнього процесу. Надзвичайно важко бути “білими воронами” і бути відкритими до світу, пам’ятаючи, що найближча зона розвитку розташована поза межами звичної зони комфорту.

І вчителі мають можливість проявити неабияку творчість, яка раніше обмежувалася стандартом одного предмету, а учні – отримати цілісну картину світу і навички, необхідні в реальному житті.

Міністерство освіти і науки винесло на громадські обговорення проект концепції розвитку педагогічної освіти, про це повідомили на сайті МОН. “Проект концепції розроблено з метою формування бази підготовки педагогічних працівників нової генерації, забезпечення умов для становлення і розвитку сучасних альтернативних моделей професійного та особистісного розвитку педагогів, які стануть ключовою умовою впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа“, – пояснили у міністерстві.

Важливою одиницею формули є педагогіка партнерства. Школа має ініціювати нову, глибшу залученість родини до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини.

Нова українська школа буде працювати на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї моделі школа максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму, ще одна складова формули НУШ.

Освітню діяльність буде організовано з урахуванням навичок XXI століття, за дослідженнями, базовими навичками ХХI століття будуть: вміння концентрувати увагу, здатність працювати з інформацією, емпатія та емоційний інтелект, співпраця, гнучкість мислення і творчі здібності. Є щось про знання в буквальному сенсі? Ні, це все соціальні навички. Тому нам потрібно подумати, про що має бути наша школа.

Реформа освіти триває. Вже найближчим часом у Кабміні мають затвердити новий Державний стандарт початкової загальної освіти.

Фахівці, що працювали над проектом, орієнтувалися на західні моделі, враховували досвід Фінляндії, США, Польщі та Болгарії. Що у цій моделі:

1 Мистецтво спілкування. Дітей вчать формулювати і відстоювати свою позицію, ефективно спілкуватися, презентувати свою індивідуальність, легко вливатися в колектив, бути цікавим співрозмовником. У Штатах це чи не важливіше за знання. Мистецтву спілкуватися вчитимуть через уміння дискутувати та писати есе (викладати думки щодо певної проблеми).

2. Соціалізація та інтеграція. Дитину сприймають як маленького громадянина, члена місцевої громади. Учень має скласти цілісну картину світу, країни, малої батьківщини. Тож польських школярів рідко возять на вистави, як правило — до пожежної станції, пошти, кіностудії, різних фабрик та муніципальних установ, щоб дитина розуміла, як влаштований світ.

3. Емоційний інтелект. Відмовитися від пошуку негативних героїв повинні й українські вчителі. Діти мають аналізувати вчинки, а не осіб. Та розмірковувати про те, що будь-хто може змінитися на краще. Болгарія

4. Практика та релакс. Цінність дитинства — понад усе. А школа має готувати до практичного життя, а не до вишу. В ідеалі, як у фінській моделі, кожна тема мусить мати конкретне прикладне застосування в житті дитини. Скажімо, математику там вивчають на прикладі покупок, приготування страв, обрахування часу на хобі тощо.

Проектне навчання — звична робота в цій моделі. Проекти готують двічі-тричі на місяць. Новий український стандарт також віддає перевагу проектам і дослідницькій діяльності. Вважається, що дитина має отримувати задоволення від самого процесу навчання.

А ви знаєте, що і компетентнісні рамки, на які орієнтується українська школа, не відповідають вимогам часу. У Швеції компетентнісний список, на який орієнтувалася школа, прийняли у 1994 році. У 2010 році, під час останньої реформи освіти, вони перейшли на ціннісно орієнтовану рамку. Це не означає, що Швеція відмовилась від компетентнісного підходу. Просто це більше не головне. Головне – цінності, на яких базується життя суспільства.

Ціннісна парадигма скандинавських країн базується на довірі, взаєморозумінні й партнерстві. Їхня дидактика на 60% побудована на груповому обговоренні. Наприклад, вчитель ділить клас на групи, дає 15 хвилин і просить скласти список з десяти запитань про те, як працює пенсійна система Швеції. Потім просить знайти телефони служб — мерії і міністерства, які відповідають за пенсійне забезпечення. І тут же просить зв’язатися і отримати відповіді на свої запитання. Діти телефонують начальникам відділів і працівникам міністерства. І вони не чують: «Я зайнятий, у мене важливі державні справи, тому давайте письмово через секретаря». Вони отримують відповіді, бо дитина в пріоритеті і нема таких державних справ, які службовець не відкладе, щоб витратити десять хвилин на відповіді.

Зараз на запрошення МОН, громадських організацій, які турбуються станом освіти в Україні, приїздять багато іноземних експертів. Юло Вооглайд — відомий естонський соціолог, соціальний психолог, філософ, освітній експерт, для учасників «Освітнього десанту» з України прочитав лекцію про необхідність змін, зокрема — у системі оцінювання. Ось деякі тези:

-оцінки - це джерело формалізму, конкуренції і пихи. Оцінки шкодять і учням, і батькам, і вчителям. Їх отримують за наявність знань. Проте самі по собі знання не є цінністю. Має бути зв’язок між якістю знань, їх розумінням і вмінням застосовувати на практиці. Якщо учень погано запам’ятовує, треба знайти до нього інший підхід;

-більшість вчителів оцінювати не вміють: дитина отримала «трійку». Я запитав у вчителя: «За що?» Відповідь: «Дещо знав, але в матеріалі «плавав», вивчив менше половини»;

-жагу до знань дуже легко вбити. Наприклад, коли дитина хоче висловитись, а вчитель не дає їй цього зробити. Мовляв, мовчи, немає часу на розмови. Або коли викладач не відповідає серйозно на запитання, що турбують дітей. Після кількох грубих відповідей школяр вже нічого не питатиме, його погляд стане пустим і байдужим;

-списування — це завжди бажання отримати вищий бал. І це обман;

-я глибоко співчуваю батькам, які успішність дитини вимірюють оцінками. Оцінка може вказати лише міру успішності «зазубрювання». Але набагато важливіше для учня не здатність запам’ятати матеріал, а вміння його впорядкувати. Образно кажучи, у голові дитини мають бути «полички», де розкладені знання;

- немає сенсу постійно збільшувати обсяг вивченого матеріалу, якщо учень не вміє його систематизувати;

-можна знати дуже багато всього, мати чудову пам’ять і не згадати важливе в потрібний момент. Чому? Тому що не вистачає «поличок» у мозку;

-цінність має лише тріада: знання — розуміння — вміння. Окремо — ні.

-учень успішний тільки тоді, коли вміє самостійно мислити. Адже якщо дитина не зрозуміла матеріал, то і вивчити його не зможе. І оцінювання тут не допоможе.

-часто емоційна свобода має негативні наслідки: запізнення на уроки без поважних причин, виходи з класу, коли забажається.

Як провести урок за сценарієм перевернутого класу 5 кроків

Технологічні підходи до конструювання уроків

Сучасний шкільний урок. Презентація.

Застосування соціального сервісу PADLET у навчально-виховному процесі 

Робота над індивідуальною науково-методичною проблемою